sergiy_shyshkin

http://gazeta.ua/discuss/20/chomu-ukrajinska-pisnya-dosi-ne-stala-konkurentnoyu

50 відсотків квот на українську музику в радіоефірі майже ні на що не впливали. Тож не думаю, що 25 відсотків вплине аж так негативно. Питання квотування - це далеко не все, тільки інструмент. Толку від нього було небагато. Проблема насправді куди глибша. Вона - в неефективності системи взагалі. Теперішня система управління культурою - це навіть не рудимент, а це ворог культури.

Скільки б коштів не пішло на розвиток української культури - це гроші на вітер. Ще на початку незалежності було зрозуміло, що Міністерство культури - малоефективний орган. Хто б не прийшов в систему мінкульту, за якийсь час буде грати на саму систему, або піде звідтіля. Якщо має потенціал. Гасла типу "треба берегти традиції" або "село врятує Україну" зовсім не передбачають розвитку як такого. Це просто зручна позиція, при якій чиновники нічим не ризикують.

Мінкультури саме себе реорганізовувати не буде. Там позиція одна: мало фінансування. Вони завжди будуть говорити одне й те саме. А культура рухається далі - чи є міністерство, чи немає, чи є в нього фінансування, чи немає. Якщо наші люди без міністерства виграють Каннський кінофестиваль, то постає питання: чим вони у тому міністерстві займаються, які бюджети творять і навіщо вони їм узагалі. І чим далі від тих управлінських структур, тим зрозуміліше і адекватніше .

У певний період мало хто думав про українську міську культуру. Тому процеси, які відбуваються в переважній більшості міст, не відбуваються українською мовою. Певний час, коли на початку Незалежності українська музика була модною, пробували це змінити. Та потім усе зійшло до маргінесу, а порожнім місце не буває. Якщо української мови там немає, то якась же мова все рівно є. А мова - це, певним чином, ідеологія.

Щодо мови в Україні все ще є певні стереотипи. Тут потрібен час і треба пройти багато щаблів. Сьогодні багато хто, коли чує пісню українською, автоматично робить висновок: село, "отстой", "рагулі".

Люди, які слухають українське, користуються переважно інтернетом, а телебачення майже не дивляться. Український продукт все одно є, просто він рідко виходить на масовий рівень. Музиканти виступають мало, а значить - розвиваються повільніше, ніж могли б. Кількість має перерости в якість. Інших способів просто не буває.

Треба ходити на виступи українських виконавців, а не тільки слухати їх в інтернеті. Митці потребують підтвердження, що вони потрібні людям, що за їхні диски і квитки на виступи - платять гроші. Тоді все буде нормально. Нехай і не відразу.

Сергій Шишкін, український бард-піаніст, філософ, композитор