Previous Entry Share Next Entry
СЕРГІЙ ШИШКІН: «Скажи, Володимире» - пісня з «володимирським» тембром, яку писав для України»
sergiy_shyshkin
http://slovopravdy.com.ua/index.php/component/content/article/9-holovna-novyna/1584-serhiy-shyshkin-skazhy-volodymyre-pisnia-z-volodymyrskym-tembrom-iaku-pysav-dlia-ukrainy
Пісню «Скажи, Володимире» – присвяту Володимиру Великому презентував напередодні Дня міста композитор Сергій Шишкін. Вона – свого роду розмова із князем крізь віки. Музикант представив і відеокліп, який гармонійно поєднується з піснею, однак розповідає паралельну історію – не про князя, а про нинішній Володимир, його ранкову красу, його красивих і талановитих людей. Історію-спогад про святкування 1000-річчя заснування міста, про геніальні історичні розписи Олександра Дишка, які прикрашають фойє районного будинку культури, і про роль, яку зіграв у тодішніх урочистих подіях талановитий актор Ярослав Абрамюк.



Кліп «Скажи, Володимире» Сергій Шишкін спершу показав в Інтернеті. А «жива» його презентація, що відбулася в культурно-мистецькому центрі після показу фільмів фестивалю «Кіномедіа», стала приємним сюрпризом і ексклюзивною подією святкової програми. Перед нею ми встигли порозмовляти про те, як створювалися музика, текст і відео, про історії, які розповідає музикант,та про всіх, причетних до створення цього висококласного культурного продукту.

- Останніми роками всі ваші пісні з’являються не випадково і мають під собою глибоке концептуальне підґрунтя. То що стало поштовхом до написання «Скажи, Володимире»?

- Ідея прийшла ще в квітні, коли на фейсбук-сторінці у голови Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича побачив посилання на президентський указ про відзначення 1000-річчя від дня смерті Володимира Великого. Одразу йому написав, що наше місто, назване іменем князя, не може проґавити цю подію. Натомість дізнався, що хоч указ і є, а фінансування – немає.

З того часу почалося, як я це називаю, «бродіння умів». Відчував, що маю щось зробити, тим паче, що у 1988 році, до тисячоліття міста, був одним із тих,хто виграв конкурс на кращу пісню про Володимир - "Слався древнє місто наше". Але писати до річниці смерті – зовсім не те саме, що до дня народження. Не скажу, що одразу мене ця справа запалила. Насамперед було відчуття обов’язку і амбіцій. Тема направду дуже важка, я занурився як в офіційну історію офіційну, так і в альтернативні дослідження. При цьому відкривав досить суперечливі факти про постать князя, які не надто надихали. Тому мусив піти у дещо іншому напрямку,бо постановив собі: після цієї пісні має хотітися жити,і я свідомо доклав до цього максимум зусиль.

Паралельно думав про те, як усе це візуалізувати, шукав ідею кліпу. Роботи як такої насправді було небагато. Більше часу зайняло розмірковування, продумування справжності і адекватності всієї концепції, логічне прораховування ситуації: що, з тими засобами, якими володію, і людьми, готовими допомогти, я можу зробити.

- До створення музичного тла долучилися й інші музиканти?

- Так, адже в пісні звучать різні інструменти. Мені дуже хотілося додати до неї мелодію колісної ліри, бо вона створює атмосферу давнини. Звернувся до Грицька Лук’яненка з гурту «Рутенія», і він надіслав запис музичного фрагменту від Сашка Лірника. З цим шматочком довелося трохи побавитися, поміняти тональність, але він дарує цікаве тло.

Проте головним для мене було підкреслити наш, володимирський тембр, показати людей, які тут є і були. Тому залучив до запису і чудову скрипальку й талановиту композиторку Іванну Ворошилюк. З нею працювали в режимі «онлайн»: скинув по Скайпу запис голосу, а вона одразу ж на студії в Києві записала своє соло. У травні, коли пісня уже писалася і «картинка» вимальовувалася, озвучив її фотографу й оператору Роману Гречанику, з яким ми вже не одне відео зняли.

- Відеокліп «Скажи, Володимире» ви зняли, по суті, удвох, власними силами. Як велася над ним робота?

- Відштовхувалися від від початкового бачення. Мені, зокрема, хотілося показати вранішній серпанок над Лугою. Для цього ми з Романом зустрілися десь о четвертій ранку. Приїхали на річку – а серпанку нема, погода похмура. Назнімали багато, все не те. Та поки пили ранкову каву, визирнуло сонечко і ми повернулися. Рома з годину ходив знімав відеоряд, а я спостерігав, як місто прокидається.

Звели до купи концепцію і зафільмували Ярослава Абрамюка на початку липня. Обставини склалися вдало: до РБК приїхав з концертом «Лісапетний батальйон», завдяки чому у фойє трохи прибрали усі ці стелажі із товаром і звільнили простір. Тож нам вдалося зафіксувати, а відтак і показати глядачам ці унікальні розписи на стінах, створені Олександром Дишком до 1000-річчя Володимира.

Вже після того, як опублікував кліп, до мене в приват почали писати круті телевізійники, давали фахові поради, вказували на недоліки. Звісно, маючи більший бюджет, кращу техніку, професійніших операторів цю роботу можна було б зробити інакше. Але чи була б вона кращою? Будь-який проект вдається тоді, коли всі причетні «горять» ним. Ми робили без бюджету, на ентузіазмі, але були максимально зацікавлені в результаті. Хтозна, чи професіонали, байдужі до ідеї пісні, втілили б її ліпше.

- Ваше відео розповідає певну історію…

- Концепцій кліпу декілька. Суто в ілюстрацію тексту вдаватися не хотілося, та й не було змоги, не батальні ж сцени знімати чи хрещення Русі показувати, про князя Володимира розповідаючи. Тим паче, пісня досить самодостатня і говорить сама за себе. Чому вирішив показати, роботи Дишка? Бо ми, володимирці, звикнувши до них, сприймаємо їх як належне, а те, що зробив художник, - це дещо геніальне, це не тільки наше, місцеве, а й національне надбання. Важливо було показати і Ярослава Абрамюка як одного з персонажів тих картин, адже в період, коли створювалися ці розписи, він був директором РБК і став прототипом для ряду типажів. Крім того, Ярослав – постать легендарна і знакова. Це тут до нього звикли, але в Луцьку це артист, і то неабиякий. Цим відео я хотів дати йому підтвердження від нас, земляків, що все, що він робив і робить, - не намарно.



- Презентувати кліп у рамках святкування Дня міста вирішили спонтанно?

- Я запропонував оргкомітету це як ексклюзив. Пісню писав для України, та нема сумніву, що в нашому місті вона мала прозвучати. Було б логічно і доцільно презентувати її на фестивалі «Володимир», але він не проводиться вже другий рік поспіль. Коли кажуть, що нема грошей, я для себе формулюю це інакше – нема пріоритетів. Бо коли в ту саму пору з розмахом проводиться «Бандерштат», в якому головна дійова особа – нардеп від нашого округу, то очевидно, не стільки у фінансуванні проблема. «Володимир» - один із найстаріших фестивалів в Україні, а місто свідомо вже декілька років ні копійки на нього в бюджет не закладає. Самі показуємо, що нам то не треба. Бачу, що люди самі починають якийсь рухняк. Але таких, які можуть зробити якісний продукт на належному рівні, в Україні – одиниці. Саме вони і мають вирішувати і «рулити» культурою, навіть без фінансування.



Добре, що вони є і в нашому місті – люди, які, виходячи із власних ресурсів, просто беруть і творять високоякісний культурний продукт, поки столичні Мінкультівські чиновники досі не можуть визначитися зі стратегією культури. «Я дуже задоволений цією роботою – і самою піснею «Скажи, Володимире», і кліпом, - каже Сергій Шишкін. - Звісно, із часом вона «приїсться». Але зараз це наш володимирський ексклюзивний продукт, який має працювати на всю Україну». І він уже «працює» - днями пісня «Скажи, Володимире» звучала в програмі «Український вимір» на УР1 та в ефірі радіо «Промінь».

Віталіна ЛІТВІНОВА (МАКАРИК).

?

Log in

No account? Create an account